З прийдешнім 2017 роком! Миру, здоров'я, злагоди та благополуччя!
середа, 28 грудня 2016 р.
понеділок, 24 жовтня 2016 р.
пʼятниця, 30 вересня 2016 р.
неділя, 10 січня 2016 р.
субота, 9 січня 2016 р.
понеділок, 4 січня 2016 р.
Болить біда, що зараз в Україні
Василь
Ковтун
Ось і закі́нчилось свято,
На циферблаті – війна,
Був. І немає солдата,
І тільки холодна труна.
На циферблаті – війна,
Був. І немає солдата,
І тільки холодна труна.
Краплі гарячої крові
Упали в грайливу шампань,
І ніч сподівань і любові
Сповзла у полони страждань.
Упали в грайливу шампань,
І ніч сподівань і любові
Сповзла у полони страждань.
І замість побачень –
розлука,
І замість весілля – сурма,
І в душу вгризається мука,
І виє печально зима.
І замість весілля – сурма,
І в душу вгризається мука,
І виє печально зима.
Завмерли дзвінки в
телефоні,
Затихли застольні пісні,
В доземнім Герою поклоні
Схилились різдвяні вогні.
Затихли застольні пісні,
В доземнім Герою поклоні
Схилились різдвяні вогні.
Налийте, братове, по вінця,
Тепер в тому сутність одна –
За славу і чин українця.
Без тосту, братове…
До дна.
Тепер в тому сутність одна –
За славу і чин українця.
Без тосту, братове…
До дна.
01.01.2016р.
Василь
Ковтун
Так, як весною просівають жито,
Так, як полову відділяють від зерна́,
Так мимоволі крізь криваве сито
Нас просіває у собі війна.
Так, як полову відділяють від зерна́,
Так мимоволі крізь криваве сито
Нас просіває у собі війна.
У тій бездушній клятій круговерті,
Свої означення вписавши на віки́,
Вона нас ділить на руїнах смерті
Хто з нас шака́ли, ну, а хто-вовки́.
Свої означення вписавши на віки́,
Вона нас ділить на руїнах смерті
Хто з нас шака́ли, ну, а хто-вовки́.
Хто свою совість не продав
за злата,
Кому до честі справедлива мста,
Хто став суддею, та не став за ката,
Війна відділить від убивць Хреста.
Кому до честі справедлива мста,
Хто став суддею, та не став за ката,
Війна відділить від убивць Хреста.
Хто із людини не зламавсь в
істоту,
Хто в свою душу не пустив паскуд,
Хто гідність ніс, як хрест, до ешафоту,
Війна відділить від продажних Йуд.
Хто в свою душу не пустив паскуд,
Хто гідність ніс, як хрест, до ешафоту,
Війна відділить від продажних Йуд.
А ще брехнею й жадністю
обвита,
Як з моря синього просолена вода,
Із росіянина промиє московита,
А із єврея виверне жида.
Як з моря синього просолена вода,
Із росіянина промиє московита,
А із єврея виверне жида.
А ще зоста́вшись з нами
наодинці,
А тому бути, бо такий вже час,
Війна хохлів відсіє з українців,…
От тільки гірко, що це все із нас.
А тому бути, бо такий вже час,
Війна хохлів відсіє з українців,…
От тільки гірко, що це все із нас.
03.01.2016р.
Василь
Ковтун
Мороз з’їдає пальців шкіру,
Прилип на груди автомат,
Вже загубив слова про віру,
Крізь зуби тільки чо́ртів мат.
Прилип на груди автомат,
Вже загубив слова про віру,
Крізь зуби тільки чо́ртів мат.
Холодне лезо ріже спину,
Примерзла до щоки сльоза,
Ще й вітер, курва, без зупину
Січе безжально, мов лоза.
Примерзла до щоки сльоза,
Ще й вітер, курва, без зупину
Січе безжально, мов лоза.
Застигли, як в бетоні,
берці,
В полоні не ворушать слід,
Гаряча тільки кров у серці,
Все інше просто - мертвий лід.
В полоні не ворушать слід,
Гаряча тільки кров у серці,
Все інше просто - мертвий лід.
Вогнем дуріє клятий ворог,
Від жару тільки сніг хрипить,
Та сохне в автоматі порох,
Та в жилах лише лють кипить.
Від жару тільки сніг хрипить,
Та сохне в автоматі порох,
Та в жилах лише лють кипить.
Я не боюсь гармат пожежі,
Я вже давно забув про страх,
Для духу – не існують ме́жі,
Характер – не згорає в прах.
Я вже давно забув про страх,
Для духу – не існують ме́жі,
Характер – не згорає в прах.
Дивуйтесь, паничі, в
Європі,
Дурійте, кляті москалі,
Я не замерз! Я тут! В окопі!
Зігрітий з рідної землі!
Дурійте, кляті москалі,
Я не замерз! Я тут! В окопі!
Зігрітий з рідної землі!
04.01.2016р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)